«Коли я вперше приїхала до Австрії як студентка Львівського національного університету імені Івана Франка, усе здавалося новим, невідомим і трохи лякаючим. Планувала залишитися лише на один семестр, але доля розпорядилася інакше — і я залишилась на два.

За цей час Клагенфурт став для мене не просто містом — він став простором мого зростання. Я сміялася і сумувала, знаходила друзів і часом губила себе, щоб потім знову знайти — сильнішу, впевненішу, відкритішу до світу.

Програма Erasmus+ дала мені значно більше, ніж академічні кредити. Вона відкрила мені двері в іншу освітню культуру, навчила бачити дітей по-іншому, мислити ширше як педагог і як людина.

Особливо цінним для мене стало те, що навіть далеко від дому, я залишалась частинкою України. Ми з подругою організували казкотерапію для дітей в українській церкві у Клагенфурті — і саме там, серед нашої громади, відчули справжню єдність, підтримку, віру.

Я мала честь розповідати людям про Україну, про війну, про силу нашого народу. І кожне слово я промовляла з гордістю.

Цей рік дав мені багато: друзів з різних країн, незабутні подорожі, сотні розмов, нові цінності й мрії.

І хоча фізично я вже повернулась додому, частинка мого серця залишилась там — у вузьких вуличках Клагенфурта, у тиші гір, у сміху тих, хто став для мене рідними.

Цей досвід — не кінець, а, я вірю, початок чогось більшого.

Щиро вдячна Erasmus+ за можливість жити, вчитись і рости в Європі, не втрачаючи зв’язку з тим, ким я є. А ще — ЛНУ ім. Івана Франка за підтримку, з якої все це стало можливим».