«І буде син, і буде мати, і будуть люди на землі…»:літературно-мистецький вечір до дня народження Тараса Шевченка
«Березень в Україні завжди загострено патріотичний. Це час, коли свідомі українці йдуть на прощу до Тараса, сина і пророка українського народу, який зупинив самознищення української нації і на сторожі коло неї «поставив слово», – такими словами розпочався літературно-мистецький вечір «І буде син, і буде мати, і будуть люди на землі», приурочений до вшануванню творчої спадщини та національного подвигу Тараса Шевченка, що відбувся 12 березня 2026 року на факультеті педагогічної освіти.
Пісня-реквієм «Заповіт» на слова Т. Шевченка стала зачином літературно-мистецького заходу.
Вступне слово про велич поета виголосила доцентка кафедри початкової та дошкільної освіти Марія Стахів. «Світова слава Шевченка зростає й шириться разом зі славою його народу, із зростанням ролі й престижу нової, вільної України, яка демонструє найвищий рівень прагнення до свободи і незалежності, бореться і обов’язково переможе, бо у її синах живе відвага Гонти і мужність Залізняка, завзяття гайдамаків, нескореність невольників та невмирущість Прометея», – наголосила доповідачка.
«Сьогоднішній захід поєднає у собі слово і мелодію як пісню і поезію», – відзначила ведуча вечора Тетяна Пилип’юк.
У переповненій актовій залі прозвучали пісні на слова Т. Шевченка у виконанні Народної чоловічої хорової капели «Прометей» Львівського національного університету імені Івана Франка (керівник В. Чмир, концертмейстер Х. Флейчук). Виконавці через пісню зуміли донести до слухачів гармонію слова і музики у творах поета. «Гей літа орел», «Думи мої, думи мої…», «Закувала та сива зозуля», «По діброві вітер виє», «У туркені по тім боці», – звучали натхненно і переконливо.
Із захопленням сприйняли слухачі виконання твору «Садок вишневий коло хати», відчули і легкий жарт пісні «Не женися на багатій».
Виконання пісень перепліталося з художнім читання творів Т. Шевченка: « І мертвим і живим….» (Соломія Ярема), уривок із поеми «Княжна» (Вікторія Нестеренко), уривок із поеми «Сон» (Софія Б’єля), «Минають дні…» (Іванна Фуярчук), «Мені однаково…» (Соломія Пелех).
На завершення прозвучала пісня «Реве та стогне Дніпр широкий», що викликала оплески у слухачів як вдячність за музичне представлення чоловічою хоровою капелою «Прометей» творів Т.Г. Шевченка.
Із заключним словом до учасників вечора звернувся декан факультету педагогічної освіти доцент Дмитро Герцюк.
Минають віки, стираються написи на камені, тліють книги, руйнуються будівлі, але слово Тараса Шевченка — живе і вічне, як живі і його заповіти: «Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю…», «Свою Україну любіть…», «Борітеся – поборете…».
Марія Стахів, доцентка кафедри початкової та дошкільної освіти
