Студентка Соломія Царик про своє перебуванння на програмі академічної мобільності у Педагогічному коледжі Каринтії (м.Клагенфурт, Австрія)
Коли я думаю про цей рік, серце наповнюється теплом – це був один із найкращих періодів мого життя, і мені хочеться розповісти про нього так, як я справді його прожила, а не сухими словами звіту.
Перший семестр:
Приїхавши в Австрію, я почала знайомитися буквально з усім заново – з мовою, з людьми, з новим ритмом життя. Спочатку все здавалось незвичним, але саме тоді я познайомилася з українською церквою в нашому місті, яка з першого дня стала для мене справжньою домівкою. Люди, яких я зустріла там, дуже швидко стали для мене рідними – настільки, що зараз важко уявити цей рік без них.
Церква стала для мене не просто місцем, куди приходиш у неділю, а справжнім простором тепла і підтримки. Скільки було спільних посиденьок за чаєм і кавою після служби, довгих розмов ні про що і про все одразу, спільних свят, молодіжних зустрічей – усе це дарувало відчуття, що я не сама, що поруч завжди є люди, готові вислухати, підтримати, просто побути поруч. Пам’ятаю ці вечори, коли ми сиділи всі разом, сміялися, ділилися думками прожиття, і час минав непомітно – саме в ці моменти я найбільше відчувала, що знайшла тут другу родину. Ця маленька спільнота стала моєю опорою протягом усього року – місцем, куди завжди хотілося повертатися.
Саме в цей час у мене була змога подорожувати з друзями. Ми побували у зимовій Празі – чарівне, зачаровуюче місто, яке неможливо забути. Потім була столиця Австрії – Відень, яка підкорила нас своєю величчю та атмосферою. А ще – сонячна Венеція в Італії, і хоча була зима, там усе одно було тепло, завдяки людям, які були поруч, і бажанню відкривати нове.
Саме тоді, відчувши стільки підтримки і тепла, я прийняла рішення продовжити навчання ще на семестр – і це виявилося одним із найкращих рішень у моєму житті. Завдяки цьому я познайомилась з ще більшою кількістю чудових людей, з якими згодом ми разом подорожували, гуляли біля нашого прекрасного озера Вертзеє, грали у волейбол, проводили вечори разом, ходили на молодіжки в церкві. Там-таки я вперше відсвяткувала свій день народження за кордоном – в колі нових, але вже таких близьких людей. Це були одні з найтепліших миттєвостей року, і саме тоді я по-справжньому відчула, що Австрія стала моєю другою домівкою.
Другий семестр подарував ще більше вражень – ми побували на Мальті, у Хорватії, Словенії, знову поверталися до чарівної Італії. Кожна подорож була наповнена новими емоціями, новими краєвидами і спільними спогадами з людьми, які стали частиною мого життя.
Моя педагогічна практика – це момент, який змінив усе. Особливим досвідом для мене стала педагогічна практика – я мала можливість викладати як у початковій, так і в середній школі. Я розповідала дітям про наші українські традиції, про нашу столицю, про рідний Львів, про університет, у якому навчаюсь, і про багато іншого. Одним із найзворушливіших моментів стало те, як ми разом із дітьми робили сердечка на підтримку України – маленький жест, якийзалишив величезний слід у моєму серці.
Робота над цікавими проєктами, спільні поїздки в гори з учнями та вчителями – усе це зробило практику не просто обов’язковим етапом навчання, а справжнім досвідом, який я згадуватиму ще довго. Мені пощастило мати чудового ментора – вчительку англійської мови, яка допомагала мені абсолютно в усьому. Вона стала для мене прикладом того, якою я хочу бути як педагог, і саме завдяки їй, спостерігаючи за її роботою і переймаючи її досвід, я зрозуміла, що справді хочу навчати дітей. Більше того, саме тут з’явилося бажання викладати ще й німецьку мову, тому я вирішила піти на мовні курси – і зараз, завдяки цьому рішенню, маю вже хороший середній рівень володіння мовою.
Окремо хочу сказати про викладачів, які супроводжували мене весь цей рік – вони були надзвичайно добрими, чуйними та завжди готовими допомогти. Розмови з ними, їхні поради, підтримка в моменти сумнівів – усе це дало мені відчуття, що я не сама у новому середовищі, а частина спільноти, якій справді не байдуже.
Цей рік дав мені можливість подивитися на австрійську освітню систему зсередини, порівняти підходи до навчання, здобути безцінний практичний досвід і, найголовніше, зрозуміти, яким педагогом я хочу стати. Але понад усе цей рік подарував мені людей, які стали рідними, місця, які назавжди залишаться в серці, і глибоке відчуття вдячності за кожну мить, прожиту тут. Тому, повертаючись додому, я не прощаюсь з Австрією, я лише кажу “до зустрічі”, знаючи, що бажанняповернутися сюди залишиться зі мною надовго.
Соломія Царик, студентка ІІІ курсу, спеціальності Початкова освіта, ОПП Початкова освіта. Англійська мова у початковій школі
