Викладачі факультету педагогічної освіти   відвідали Університет імені Лейбніца в Ганновері (LUH), Німеччина в рамках проєкту «Східне партнерство 2024-2026»

Впродовж 18-22 листопада 2024 року науково-педагогічні працівники факультету педагогічної освіти у складі декана Дмитра Герцюка, викладачок  Галини П’ятакової, Ольги Осередчук, Роксоляни  Призванської,  Ольги Столярик, Богдани Турко та керівниці  Інклюзивно-ресурсного центру Ольги Тарнопольської взяли участь у науковому візиті до Університету імені Лейбніца в Ганновері (LUH) в рамках проєкту «Східне партнерство 2024-2026».

Головна мета проекту – трансфер знань та кращих практик з питань інклюзивної освіти, підтримки студентів з особливими освітніми потребами, посилення їх резильєнтності шляхом створення інклюзивного середовища у закладі освіти. Цей проект став можливим завдяки фінансуванню Німецької служби академічних обмінів (DAAD) та Auswärtiges Amt (Федерального міністерства закордонних справ Німеччини) в рамках програмного напряму «Східне партнерство».

Впродовж наукового візиту, колеги з Львівського національного університету мали нагоду відвідати три типи закладів освіти в м. Ганновер, які працюють із дітьми з особливими освітніми потребами. Зокрема, спеціальну школу для дітей з ООП, початкову школу та інтегровану старшу школу з інклюзивною формою навчання. Варто окреслити, що наповнюваність класів, які мають впроваджені інклюзивні практики є значно нижчою, аніж в Україні, що дозволяє вчителю приділити увагу кожному з учасників освітнього процесу. Також, наявні відмінності у підтримці освітнього процесу дитини з ООП: у кожному класі, окрім вчителя, із дітьми працює спеціальний вчитель, який створює і надає рекомендації щодо підвищення якості навчання таких дітей та асистент вчителя – парапрофесіонал, який немає освіти з педагогіки, однак надає інструментальну підтримку дітям (супровід під час навчання, допомога в організації денних рутин тощо). Ці професіонали є членами мультидисциплінарної команди супроводу інклюзивної та спеціальної освіти учня з ООП.

Усі класи у Ганновері є міжкультурними: у одному класі можуть навчатися діти з декількох культурних та етнічних груп, однак, наявна унікальна система педагогічної підтримки мультикультурного діалогу, який підвищує інклюзію кожної дитини. У школах наявні практичні майстерні, як-от кухні, воркшопи, які дозволяють розвивати у дітей навички для автономного та самостійного життя. Приміщення навчальних закладів обладнані під потреби різних нозологій: у окремих корпусах наявні пандуси та ліфти, які роблять освіту доступною для маломобільних груп.

Також, Ганноверський університет поділився напрацюваннями Служби підтримки студентів з особливими освітніми потребами, яка, за своїми функціями є аналогом Інкюзивно-ресурного центру ЛНУ імені Івана Франка та впроваджує інклюзивні практики супроводу студентів, які мають обмеження, що впливають на якість їхнього освітнього процесу. Цікавими знахідками є те, що Служба працює не лише зі студентами з інвалідністю, а й з тими здобувачами вищої освіти, які мають важкі довготривалі захворювання, які впливають на їх можливість бути залученими у освітній процес, як-от онкологічні захворювання, розсіяний склероз, депресія тощо. Також, в Ганновері наявна підтримка для вагітних студенток та тих, які є юними матерями.

Інклюзивна освіта – головна тема цієї наукової співпраці між обидвома закладами вищої освіти. Під час візиту окреслено наступні кроки у рамках співпраці, які включають семінари з обміну досвідом, можливі візити українських студентів до Ганноверського університету, а також створення спільних курсів. Така співпраця є цінною для обидвох ЗВО, оскільки дозволяє співставити інклюзивні практики у порівняльній перспективі розвитку інклюзії у Німеччині та Україні, а також дослідити унікальні механізми розвитку системи інклюзивної освіти.

Робоча група з ЛНУ імені Івана Франка висловлює подяку усьому колективу Ганноверського університету, зокрема професору Рольфу Вернінгу, авторці та керівниці проєкту Ользі Ферт, регіональному координатору проектів у рамках східноєвропейського партнерства Наталії Бутич, дослідниці Фелісітас Крущік та іншим колегам, а також Німецькій службі академічних обмінів (DAAD) та Auswärtiges Amt (Федеральному міністерству закордонних справ Німеччини), без фінансування та підтримки яких, це партнерство було б неможливе.

Ольга Столярик, доцентка кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи