Звіт про стажування асист. Призванської Р. А. у Karel de Grote University College (м.Антверпен, Бельгія)
Асистент кафедри спеціальної освіти та соціальної роботи Роксоляна Антонівна Призванська пройшла стажування у Karel de Grote University College (м. Антверпен, Бельгія) з питань соціального захисту та працевлаштування осіб з інвалідністю.
В Королівстві Бельгія діє ефективна система працевлаштування осіб з інвалідністю. Кожен громадянин з особливими потребами може розраховувати не тільки на місце на ринку праці, а й на достойне професійне навчання та технічне забезпечення робочого місця, яке відповідає його потребам.
Закон про соціальне працевлаштування людей з інвалідністю в Бельгії передбачає створення Національного фонду соціальної реабілітації таких людей. Фонд надає субсидії для створення центрів і служб професійної реабілітації. Професійне навчання проводиться як за загальними, так і спеціальними програмами.
Законодавством країни передбачений принцип обов’язкового найму на роботу людей з інвалідністю. Підприємствам, які працевлаштовують людей з інвалідністю, надаються пільги. Контроль за діяльністю в цій сфері здійснюють Міністерство охорони здоров’я, Міністерство праці та зайнятості та Національний інститут страхування на випадок хвороби та інвалідності.
В Бельгії роботодавцям надаються субсидії на виплату заробітної платні для людей з інвалідністю до 50% від її розміру, а також на адаптацію робочого місця під потреби таких людей Наприклад, люди з порушеннями слуху можуть отримувати послуги перекладача на робочому місці. Однак, деяким людям з інвалідністю для працевлаштування недостатньо звичайних послуг з підтримки. Тому для них створені спеціалізовані підприємства, де вони отримують роботу і хоча б мінімальну заробітну плату.
Наприклад, у регіоні Фландрія зараз діють 68 спеціалізованих майстерень та підприємств, які надають можливість працевлаштування особам, що мають особливості розвитку. Середня кількість працівників в таких майстернях налічує 200 людей на одну майстерню. В кінці 2018 року 18 500 людей працювали за трудовим договором у майстернях. З них близько 15 000 (80%) – робітники з інвалідністю. Майстерні отримують фінансування від Фламандського уряду. Також існують субсидії від федерального уряду у вигляді скорочення внесків у систему соціального захисту. Середня зарплата в таких майстернях сягає 17,56 євро на годину.
Терміни «соціальна інклюзія» (включення, залучення) та «соціальна ізоляція» були прийняті до використання Європейським Союзом наприкінці 1980-х — початку 1990-х років. Концепція «соціальної інклюзії» виникла у відповідь на зростаючу соціальну нерівність, що стала наслідком нових умов на ринку праці, та невідповідності існуючої системи соціального забезпечення, які не могли задовольнити потреби різних верств населення. «Соціальна інклюзія» охоплює широкий спектр стратегій, ресурсів, орієнтованих на ті групи населення, які перебувають у несприятливому становищі. Пріоритетними її вимогами стосовно людей з інвалідністю є визнання і повага до окремих осіб цієї соціальної групи. Це, зокрема, включає визнання відмінностей у розвитку людей, не прирівнювання «інвалідності» до патології, вади; поширення переконання, що всі люди є однаковими в фундаментальному сенсі: незважаючи на наші відмінності, ми усі маємо певну цінність.
Як зазначає на своїх лекціях Барт Роельс (Bart Roels), професор Karel de Grote University College, розвиток людини — надання можливостей для навчання та розвитку, творчого інтелектуального зростання особистості, вибору дітьми і дорослими способу життя, яке вони цінують і яке заслуговує на підтримку. Бельгійський «Закон про спеціальну освіту» законодавчо затвердив усунення бар’єрів між спеціальною та загальною системами освіти, передбачивши експериментально апробовані моделі спільного навчання дітей з особливими освітніми потребами разом зі своїми однолітками. Закон передбачає безкоштовне обов’язкове навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку (від 6 до 18 років) терміном на 12 років, хоча за певних обставин його може бути подовжено; географічну доступність та наявність в кожному районі країни всіх типів спеціальних шкіл.
Причетність та участь — наявність підтримки у прийнятті рішень, що стосуються кожного особисто в питаннях сім’ї та життя у суспільстві. Це означає, що молоді люди приймають рішення самостійно, можуть контролювати послуги, які їм надаються; батьки беруть участь у прийнятті рішень щодо вибору школи та у вирішені інших питань, що впливають на життя їхніх дітей; громадяни залучаються до участі у прийнятті рішень щодо політики та участі у політичному житті суспільства.