Особливості академічної мобільності в часі війни: стипендіатка програми Еразмус+ Ольга Литвиненко

10.05.2022 | 16:54

Зі своїми враженнями   і переживаннями  про перебування  на стипендійній програмі в рвмках   Еразмус+ в   Університеті   імені Яна Длугоша  в Ченстохові  (Польша) ділиться магістрантка  І року навчання  спеціальності  Спеціальна освіта  (денна форма) і І року навчання  Початкова освіта (заочна форма) Ольга Литвиненко

….

Проєкт Erasmus+ став для мене поєднанням мрії зі страхом.

Університет імені Яна Длугоша, Польща, Ченстохово – таким є місце мого перебування на Erasmus+. Радість після отримання остаточного повідомлення про виграш була великою, проте доволі швидко стала огорнутою страхом, оскільки своє навчання тут я розпочало вже після початку війни в Україні. Ціла поїздка була під загрозою, шалені черги на кордонах, скасовані рейси потягів, невідомість і надзвичайно довга дорога…

Цілому світу відомо, як шалено тепло та дружелюбно Польща приймає українців. Бракує мені слів, щоб висловити цю безмежну подяку, адже це досвідчила і я. І також одразу зрозуміла, що окрім навчання моїм завданням є допомагати та підтримувати українців, які перебувають тут.

Від початку мого навчання популяризувала інформацію про ситуацію в Україні, тоді ж, за рекомендацією одного з викладачів, отримала запрошення на інтеграційну зустріч «Добре місце» для українців, яку організовували поляки. Найперше я виконувала функції перекладача, щоб допомогти комунікувати українцям з поляками, інтегруватися, вирішити проблеми, які виникали. «Добре місце» стало для мене справді місцем добра, натхнення та допомоги. Після цього допомагала власне в організації наступних зустрічей та проводила ігри та заняття для дітей, у чому також допоміг мені здобутий у навчанні тут досвід. Діти, як ніхто інший, відчувають біль та потребують підтримки, у чому також було моє завдання, як педагога, – допомогти дітям адаптуватися та хоч на декілька хвилин повернутися до безтурботного дитинства.

Опісля також отримала запрошення на місцеве радіо, щоб розповісти людям про Україну, події, які відбуваються, інтеграційні зустріч, котрі справді дають можливість почуватися прийнятим та не самотнім у ці важкі часи.

Керівництво університету та викладачі також виявляли шалену підтримку та допомогу для студентів з України, що не можна було не помітити. Ніколи не забуду моменту, коли на одній з пар польська студентка запила яке сьогодні число, на що викладачка відповіла «41 день війни в Україні. Можеш так і записати», тоді в моїх грудях щось надзвичайно сильно стисло.

Важко виразити словами присутні тут відчуття та емоції. Це коли серце щоразу стискається від сповіщень про повітряну тривогу та численних ударів ракет, а розум має продовжувати обробляти нову здобуту тут інформацію для того, щоб потім працювати заради нового покоління, яке будуватиме Україну.

Все буде Україна!

Ольга Литвиненко

 

 

Ольга Литвиненко