Педагогічна практика студентів ІІІ курсу (Спеціальність 013 “Початкова освіта”), або”Як Я вперше прийшла у школу….”

    Ранок. Почуття тривоги не покидає. 40 хвилин дороги розтягуються у вічність. «Затори». Знервовані люди доповнюють картину метушні. Вуличка до школи. Голову мучать думки: «З чого почати знайомство з учителем? Як сприйматимуть мене діти?» З кожним кроком серце все більше виривається з грудей. У голові крутяться думки: «Чи не залишила я увімкненою праску? Може ще повернутись назад в гуртожиток і залишитись. Ні… Ти що? Так не можна. Усі дівчата вже чекають біля школи.»

    Перед очима постає будівля зі своєю надзвичайною історією, про яку ми ще нічого не знаємо. Ці двері. Величезна брама, яка, здається, важить цілу тонну. Вузенькі коридори, величезні сходи… Як діти не зачіпаються за них? Руки тремтять. Знайомство з дирекцією це не так просто як здається. Цей суворий погляд, який викликає мурашки по шкірі. Напевно це все мій страх. І ось цей папірець. Жінка, погляд якої змушує бентежитись ще більше, говорить, що мені дуже пощастило з учителькою та класом.

     Непевними кроками я йду до «свого» класу. І ось ці двері. Як швидко я тут опинилась? Хіба таке можливо? Невже я знову задумалась? Рука невпевнено відчиняє двері класу. Переді мною стоїть стримана в емоціях пані, років 50 на вигляд. За її спиною видно зацікавлені маленькі обличчя. Їхня допитливість вражає. Страх поволі відпускає тіло. Пані Галина представила мене дітям як пані Софію. Я подумала спершу, що це просто жарт. Дуже дивно чути такі слова…..

Наступний місяць пролетів непомітно. Коли встигли збігти ці 30 днів? Прикро йти зі школи, в якій відчула тепло домівки. До зустрічі, школо Святої Софії!

Софія Сухомлин, студентка групи ФПШ-31