Поетичний березень на факультеті педагогічної освіти

Вже кілька років поспіль маємо добру традицію на факультеті зустрічати перший місяць весни поетично і натхненно. Цьогоріч у нас трохи змінився формат літературних зустрічей, але навіть суворий карантин і дистанційне навчання не стали на заваді творчій студентській праці.

Отже, 12 березня відбувся семінар «Наш Шевченко» у рамках вивчення дисципліни «Риторика та культура мовлення педагога». Захід пройшов під Шевченковим девізом «Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос – більш нічого. А серце б’ється – ожива, Як їх почує!». Студенти розглянули життя і творчість, теми й мотиви поезій Тараса Григоровича, проблематику прози, філософські ідеї та сучасне бачення образу митця. Студенти групи ФПШ-32 і зачитали свої доповіді, і продекламували улюблені поезії, і заспівали легендарні «Думи мої». Такий захід ще раз доводить актуальність Тарасового слова для багатьох поколінь українців.

19 березня ми провели тематичне заняття з риторики «Серце і вуста», присвячене Ліні Костенко, яка святкувала свій 91-й День народження. Вражає життя і творчість цієї неповторної й небуденної жінки. Ми обговорили особливості її письма, поетичну філософію, почуття, закодовані у художніх текстах… А ще звучала поезія, бо вірші Ліни Костенко переконують:

В епоху спорту і синтетики

людей велика ряснота.

Нехай тендітні пальці етики

торкнуть вам серце і вуста

А серце і вуста – чи не найважливіші «інструменти» педагога, правда?!

Підготували презентаційні матеріали студентки групи ФПШ-32

23 березня ми мали святкове заняття «Незалежна українська поезія» до Всесвітнього дня поезії (21 березня). Це був чудовий привід згадати про роль поезії у нашому повсякденному житті. Адже вона допомагає нам…

бачити те, що «декому краще вдаються приголосні, декому голосні» (Сергій Жадан),

відчувати, що у поезії є «і солод слів, і холод сліз» (Оксана Забужко),

розуміти, що «людині завжди потрібен інший на кого варто себе помножити для кого варто писати вірші» (Юрій Іздрик),

згадувати дитинство, де «найкраща схованка – долоні худі, замурзані, солоні… Сховаюся – і не знайдеш» (Іван Малкович),

вірити, що «якщо раптом хтось з нас замовкне інший підхопить ритм його подиху і засне промовляючи рідне ім’я» (Олексій Чупа)…

ділитися своїми авторськими текстами, як це робили студентки групи ФПШ-32 Інна Романів та Дар’я Тютько…

…поезія є різна: філософська, інтимна, пейзажна і патріотична, чоловіча, жіноча, інтелектуальна, чуттєва, мережева (фейсбучна, інстаграмна), доросла і дитяча, молодіжна і християнська… Головне – обрати те, що близьке нам, що хочеться читати і перечитувати…

30 березня разом зі студентами першого курсу (групи ФПШ-11, ФПШ-12) ми провели на занятті з дитячої літератури тематичний блок «Дитя Підгір’я», присвячений творчості Марійки Підгірянки, 140 років з дня народження якої українці  відзначали 29 березня. «Я, несміливе дитя Підгір’я, списувала, що мені старі ліси розказували»  – згадувала колись письменниця. Студентки розповіли про її життєвий і педагогічний шлях, тематику творів для дитячої аудиторії, продекламували добре відомі поезії… Варто зазначити, що Марія Омелянівна Ленерт була випускницею саме Львівської учительської семінарії і пропрацювала на освітянській ниві понад сорок років. «Я все життя була вчителькою…» – не раз казала з любов’ю до свого покликання авторка…

Роксолана Жаркова,

голова філологічного гуртка «ВелосиПЕД» факультету педагогічної освіти