Розквітала Лесина душа…

«ЇЇ світлі щирі очі побачили цей світ за кілька днів до весни 1871. Долютовували морози, досипували сніги, плакала останніми зимовими сльозами земля. Сонячним спалахом засвітилося нове життя в оселі Косачів. Палало, гріло променями радості.

І холод тікав. І темінь зникала.

Розквітала Лесина душа…» – так з’явилася на світ геніальна поетка, яка навіть тоді, коли її край називали Малоросія залишалася Українкою.

1 березня студенти факультету педагогічної освіти презентували глядачам літературно-музичну композицію «О, знаю я, багато ще промчить…» (сценарій і модерація – Р. Жаркова), присвячену 145-ій річниці від дня народження Лесі Українки. Це була яскрава сценічна кардіограма життя і творчості великої Жінки, яка пройшла непростий шлях зростання «первісточки білої» у квітку ломикамінь. Це візуалізована історія жінки, яка вела 30-літню боротьбу з хворобою і притому залишалася ніжною і по-дитинному відвертою у почуттях. Лесине життя на сцені віддзеркалювали абстрактні образи символи: Дівчина-Україна, Дівчина-Пісня, Дівчина-Доля, Дівчина-Серце, Дівчина-Душа, Дівчина-Мужність, Дівчина-Море, Дівчина-Квітка, Дівчина-Сльоза.

І білі листки, ті, що «пахнуть зов’ялими трояндами» кричали і шепотіли про найінтимніші моменти її внутрішніх драм, озвучувалися вустами Дівчини-Листа. А несказанне, те, про що письменниця воліла б мовчати, або відповісти коротким «Облиш…», втілилося у хвилюючих ритмах танцювальної кульмінації.

Музика творила подвійний контекст сценічної розповідності: народжена «Квітка-душа», вдячна «Намалюю тобі…», тужлива «Досадонька», хвилююча          «Я стану морем», життєствердна «Пісня буде поміж нас»…

І повний любові до світу монолог Мавки, яку розбудила Весна…

Хочу подякувати студентам груп ФПД-11, ФПД-12, ФПШ-11, -12, -13, ФПШ-21 за реалізацію творчого задуму, за невтомний ентузіазм і душевне виконання поезій та пісень, а ще – за глибинне відчуття Лесиного Слова!

                                                                          Роксолана Жаркова