Студентські будні у воєнний час: волонтерка Ангеліна Вицега

Мене звати Вицега Ангеліна, я студентка групи ФПШ-13с, пластунка та волонтерка. Ще в перший день війни я зрозуміла, що сидіти склавши руки – це не моє! Спочатку будні були присвячені пошукам волонтерської діяльності: плетення сіток, закупівля амуніцій, приготування їжі на схід і робота на вокзалі. Та я зупинилась на своєму, пластовому – Склад гуманітарної допомоги Пластового Штабу у Львові!

Свою зацікавленість у медицині я направила у відділ сортування медикаментів. Моєму здивуванню не було меж, коли я оцінила масштаби закордонної допомоги. Кілька палет щодня та сотні перебраних коробок додали у мій словник іноземних слів кільканадцять медичних термінів. Чи буває важко? На це питання я шукала відповідь у емоціях, які відчуваю під час роботи. Легко.. Радісно бачити замовлення на схід, у якому ми покриваємо 90% переліку ліків. Та важко.. Важко усвідомлювати, що комусь потрібні серцеві та інсулін, а кудись кровоспинні та турнікети. Іноді наліпка міста навіює невпевненість в тому, чи доїде це замовлення до пункту. Проте такі моменти перекривають листівки та малюнки, які часто трапляються у пакунках закордонної допомоги і надають дух «Все буде Україна».

Мені хочеться відписати усім цим людям, намалювати взаємні листівки дітям і подякувати кожному волонтеру за його діяльність.

Пам‘ятайте, що кожна активність є вагомим внеском та тільки діями ми можемо значно швидше приблизитись до перемоги.

Сила духу переможе страх, а світло – темряву.

Слава Україні