Вечір пам’яті І. Блажкевич
Є жінки, які навчають.
Є жінки, які надихають.
А коли навчання і натхнення поєднуються у руслі української національної ідеї – народжуються такі берегині культурно-освітньої колиски народу, як Іванна Блажкевич. Ця жінка, «не угодна жодній владі», за відомим твердженням Оксани Сенатович, зуміла у темні часи становлення української державності стати свічкою прозріння нації. Адже, цитуючи Конфуція, «краще горіти самому, аніж звинувачувати темінь». І Вона горіла. Працюючи народною вчителькою, вихователькою дитячих садків на Станіславщині і Тернопіллі. Вела активну просвітницьку роботу серед жінок і молоді. За свою українськість згодом поплатилася: жорстокі побої, ревізії, арешти, звільнення з учительської посади. Та найважчим ударом стала втрата двох маленьких донечок, яких отруїли шоколадом польські шовіністи…
4 жовтня студенти спеціальності «дошкільна освіта» під керівництвом Р.Жаркової провели вечір пам’яті Іванни Блажкевич (1886 – 1977). Цьогоріч 9 жовтня відзначаємо 130-ту річницю від дня народження відомої української дитячої письменниці та видатної культурно-громадської діячки. Говорили про її нелегке життя, освітню діяльність, україноцентризм творчості, непохитну національну позицію, феміністичний світогляд, взаємини з визначними постатями ХХ століття.
І звичайно ж – студенти щиро й емоційно декламували її вірші, писані для наймолодших. Вірші, що, як і ця небуденна жінка, навчають і надихають. 
Наче ластівка, душа великоїукраїнки Іванни Блажкевич, повертається до нас, до своїх земляків, щоби ще раз нагадати нам, що добрий і щасливий час – це наш час на рідній і вільній землі:
Прилетіла ластівочка
Під віконечко до нас,
Заясніли в дітей очка:
– Добрий день! Щасливий час!
Ти була в краю чужому,
Ждали ми тебе додому,
Натомились в тебе крила.
Понад ріки, понад гори,
Понад степ і понад море
Поспішала ти до нас…
Добрий день! Щасливий час!