Світло Шевченкового Слова
В одній давній притчі мудрець вів бесіду з царем.
– Яке світло має людина? – запитав цар.
– Сонячне світло, царю!
– А коли сонце зайшло, яке світло має людина?
– Тоді місяць їй за світло.
– А коли зайшли сонце і місяць?
– Вогонь є світлом.
– А коли зайшло сонце, зайшов місяць і згас вогонь, що має за світло людина? – допитується цар.
– Мова слугує їй світлом… Царю, людина йде туди, де чує слово…
– А коли зайшло сонце, нема місяця, згас вогонь і запала тиша...